Історія закладу освіти

/Files/images/70408_html_2f3c9f1.jpg

Щоранку десятки малюків з радістю поспішають у будинок з казковою назвою – дитячий садочок «Золота рибка». Це справжня Країна дитинства, де реалізовуються всі бажання і сподівання малюків та їх батьків. Адже дитинство – це той період, коли малюки тільки розпочинають свій життєвий досвід, їхній світ дитинства розширюється стрімко і щоденно. Малеча жадібно вбирає в себе звуки, запахи, картини навколишнього середовища, ставлення людей до себе і один до одного; і так важливо, аби саме в цей час, в дошкільний період, поруч були турботливі люди, які розуміють і здатні забезпечити цікаве, добре, але, й водночас вимогливе ставлення до дитини.

Дошкільний навчальний заклад №2 «Золота рибка» існує з серпня 1968 року. Повернемось подумки у той далекий 1968 рік.

В цей час працював ди­тячий садок у трьох при­стосованих приміщеннях. Всі його працівники ра­зом з батьками після роботи та в обідню перерву приходили впорядкову­вати територію та примі­щення нового дитячого закладу. Трудилися на впорядкуванні території і діти. Вони разом з вихо­вателями збирали камінчики, розносили пісок тощо.

Але, перебравшись у нове приміщення, зіт­кнулись з безліччю про­блем. Дітей, бажаючих відвідувати наш заклад, було дуже багато. Кількість їх у групах доходила до двох норм. В приміщенні було холодно. Нестабільно працювала опалювальна система. Температура повітря в приміщенні досягала нульової відмітки. На дру­гому поверсі на стелі ви­ступав іній. Не всім не­обхідним були обладнані ігрові майданчики. Дах будинку був пологий, просмолений смолою, а ко­ли сонце пригрівало, смо­ла текла з даху, як дощ, що було небезпечно для дітей.

Потрібно було все негайно перебудовувати, створювати всі умови для нормального життя дітей, побудували новий дах, погрібник, чотири веранди. Повністю відре­монтували опалювальну систему, обладнали спортивними спорудами дитячі майданчики, спортивний комплекс. Все це про­водилось господарським методом. І велика заслу­га в цьому дру­жнього колективу, який не шкодуючи ні сил, ні енергії, систематично пра­цював задля того, щоб дітям було затишно і комфортно.

А керувати всією цією роботою була призначена молода чарівна жінка - Пріхно Олена Іванівна.

Закінчивши Черкаське педучилище, в 1952 році приїхала вона в Ставище працювати вихователем. Мисляча, активна, всім серцем віддана дітям, працею своєю, всім єством осягнувши високу красу цієї професії, долала сходинки майстерності. Небайдужа, щира, добра, закохана в свою справу лю­дина, для якої найголовніша мета — відданість обраній професії, любов до дітей. Багато труднощів стало на її шляху: брак досвіду керівної роботи, створен­ня матеріальної базино­вого дитсадка, а саме головне — потрібно було створити здоровий колектив. Завідуюча ут­верджується в думці: престиж закладу не у вишу­каному опорядженні і на­віть не у власному пла­вальному басейні, а в ав­торитеті кожного педаго­га. Одна, здається, лю­дина, а від неї залежить так багато: настрій дитини і її батьків, здоров'я, розвиток малюка, а от­же - значною мірою і його майбутнє.

Ось ці люди, які вклали свій досвід, присвятили своє життя дошкільникам.

З дня заснування садочка, 22 роки працювала методистом Самовська Геня Петрівна. Згадують її як спокійну, завжди усміхнену, врівноважену жінку, висококласного спеціаліста, який завжди дасть пораду, надасть консультацію, розрадить.

Завідуюча господарством. Не жіноча це посада. Тягар будівництва, харчування, створення матеріальної бази – і все це було на плечах милої жінки - Карпенко Марії Дем’янівни. А в колективі її називали ніжним іменем – Марічка. Ми часто шукаємо особливих причин для радості, посмішки, лагідного слова. А для Марічки кожен ранок був неповторним, і зустрічала вона їх щирою усмішкою, бо працювала задля дітей, задля майбутнього країни. Зранку ще тихо в садочку, а дзвінкий веселий голос завгоспа вже лунає подвір'ям. Пам'ятають працівники моторну, врівноважену, веселу і завжди молоду душею Марічку.

Пацеля Ольга Миколаївна працювала у садочку з 1969 року. Спершу на посаді пралі, а потім – коридорної. Старанна господиня, дбайлива матір. Її поважали і шанували колеги за її веселий і доброзичливий характер.

Карпенко Ліда Андріївна працювала в дошкільному закладі з 1951 року. Вона працювала спочатку санітаркою, потім нянею, помічником вихователя. Вихователі, які працювали з Лідою Андріївною з вдячністю згадують свого помічника. Завжди охайна, у білосніжному халаті і хустинці, вона була добрим прикладом дітям. Виховувала у дітей любов до порядку, охайність. Скількох дітей навчила вона застеляти ліжечко, накривати на стіл, зав'язувати шапочку. І все це вона робила з душею, з любов'ю до дітей.

В 1969 році прийшла працювати до дитячого садочка Розуменко Ганна Максимівна. І так з року в рік, однією стежиною вона спішила всі 24 роки до своєї малечі. Галина Максимівна пропрацювала всі ці роки старшою медсестрою в садочку. Складання меню, вираховування порцій, облік медичних карток, а найголовніше – турбота про здоров'я вихованців садка – все це, і багато іншого лягло на плечі цієї спокійної, розумної жінки. В пам'яті малюків залишилася білизна накрохмалених серветок, добра посмішка, турботливий погляд, ніжна долоня на дитячому чолі. Спитайте в неї зараз прізвище й ім'я всіх, хто виховувався і навчався в дитячому садку – вона знає напам'ять всі випуски. Їй досить подивитись в обличчя котромусь з малюків, і вона скаже: «А твій тато ходив до нас у дитсадок».

Романченко Ганна Михайлівна – помічник вихователя з 30-річним стажем. Завжди привітна, усміхнена, справжній помічник вихователя, порадник і друг малятам.

Черниш Ніна Савівна. Протягом 20 років працювала в дитячому садочку сторожем. Пильно слідкувала вона за порядком вночі, щоб вранці дитячий заклад зустрів свою малечу цілим і неушкодженим.

Семко Таїса Семенівна працювала в садочку з 1970 року вихователем-медсестрою. Вона набирала найменших діток від 1 року, і ростила їх до трирічного віку. Батьки з вдячністю згадують Таїсу Семенівну, адже вони віддавали їй в руки найдорожче, що вони мали. Але жоден з них не мав сумніву в тому, що їхні малята знаходяться у вірних руках.

Нелегка доля випала Стародубцевій Олені Сергіївні. Випала на її долю Велика Вітчизняна війна, де вона була медсестрою, і рятувала від вірної смерті солдат. А потім не змінила свого покликання, і пішла відпочивати душею у дошкільний заклад, щоб виховувати майбутнє нашої країни на посаді вихователя-медсестри.

Поночовна Ліда Денисівна. З 1971 року працювала вона помічником кухаря. Через деякий час отримала посаду старшого кухаря. Ліда Денисівна була відповідальним, дисциплінованим працівником. Їжа для діток була приготована з любов'ю.

Шульга Любов Семенівна багато років пропрацювала поваром. Життєрадісна, добра, привітна, і разом з тим надзвичайно відповідальна людина, яка чітко розуміла, що від якості їжі залежить здоров'я дошкільнят.

Марина Степанівна Діхтяренко все життя присвятила справі музичного виховання дітей. Життєве кредо Марини Степанівни – зробити дитинство щасливим за допомогою прекрасної музики, естетично оформлених залу та декорацій, цікавих і корисних для розвитку малят ігор, танців, співів, музичних драматизацій.

З 1972 по 1976 рік працювала Якубова Галина Федорівна удитячому садочку вихователем. Надзвичайно мудра і тактовна жінка, висококваліфікований спеціаліст, вона віддавала малюкам всі свої знання і вміння, свою любов. Надзвичайно сумлінно і відповідально ставилась до всього, що відбувалося у колективі, повсякчас удосконалюючи свою майстерність. І як результат своєї невтомної праці – Галина Федорівна була призначена завідуючою ДНЗ №3, а потім стала у «керма» ДНЗ№1. з вдячністю згадують її співробітники, адже під її керівництвом відшліфовувалась майстерність всіх працівників дошкільного закладу.

Закінчивши Уманське педучилище в 1973 році прийшла працювати в дитячий садок Сидорянська Майя Іванівна. Мудра колега, небайдужий педагог, чуйний товариш. І згодом серйозне ім'я Майя перетворилося на співоче ім'я Маїна. Коло професійних інтересів досить широке: музичне виховання дітей, розвиток мовлення, розвиток творчих здібностей дошкільнят. З відкриттям ДНЗ №3 «Сонечко» перейшла працювати туди, музкерівником, де і працює по даний час.

Довгалюк Тетяна Феодосіївна свою педагогічну діяльність розпочинала на посаді вихователя в «Золотій рибці»,1976-1979р. Завдяки яскраво вираженим рисам керівника була призначена на посаду завідуючої в Розкішнянський дошкільний заклад.

Мельниченко Мотря Трифонівна працювала в дитсадку вихователем. Вимоглива як до себе, так і до інших. Чуйна, уважна, доброзичлива, ніколи не була осторонь проблем дитячого садка, завжди допомагала і словом, і ділом.

Бурлін Євдокія Василівна пропрацювала в ДНЗ 24 роки на різних посадах. Часто згадують її колеги добрим словом. Скромна, ввічлива, працьовита, вона ставилася до своїх обов'язків з надзвичайною відповідальністю.

Тетяна Андріївна Дідук завжди вирізнялася з поміж інших вихователів надзвичайною вимогливістю до себе і до інших. Молоді колеги завжди прислухалися до її порад, намагалися брати приклад. Рідко хто так орієнтувався в методиці роботи, як Тетяна Андріївна. І як справжньому професіоналу їй запропонували посаду завідувачки у Ставищенському ДНЗ№3 «Сонечко».

Бондар Софія Василівна працювала в нашому колективі вихователем з 1981 по 1997 рік. Віддана своїй справі, вона намагалася так організувати свою роботу з дітьми, щоб їм було цікаво і радісно перебувати у дитсадку. Добросовісна, скромна, колеги і батьки поважали її, а вихованці щиро любили за материнську доброту, щирість, справедливість.

Олена Семенівна Войченко працювала помічником вихователя. Ніколи не розділяла обов'язки на свої і не свої, а розуміла, що лише спільною працею можна досягнути найкращого результату у нелегкій справі навчання та виховання дошкільнят.

Лавіна Любов Петрівна працювала помічником вихователя. Заходиш у групову кімнату і зразу ж таки бачиш – тут працює творча людина, руками якої оздоблені серветочки, лялькові комплекти білизни, постіль, рушничок на стіні, фартушок ляльки-україночки – вся ця краса створена вмілими руками Любові Петрівни. Назавжди залишилась в пам'яті її веселий сміх, добросовісність, енергійність і життєлюбність.

З 1988 по 1997 рік працювала в нашому дитсадку помічником вихователя невтомна, готова вчасно прийти на допомогу дітям і вихователю Ткаченко Лариса Олександрівна. Співчутливу і справедливу у ставленні до дітей і колег вихованці і їх батьки поважали Ларису Олександрівну, цінили чистоту, порядок і розуміння, що оточували їх дітей в дитячому садку, а вихователі з вдячністю згадують свого надійного помічника.

«Коли жінка відчуває себе щасливою в усіх проявах своєї долі, тоді вона завжди незбагненна і молода», - саме ці слова належать Заболотній Галині Володимирівні, яка пропрацювала з 1969 року по 1992 рік. Коли не глянеш на цю невисоку привабливу жіночку – вона така ж, як і вчора, коли вперше прийшла працювати до нашого дитячого садочку. Ніхто ніколи не чув від неї образливого слова, мало того, навіть підвищеного напівтону. Галина Володимирівна пропрацювала всі ці роки помічником вихователя. Вона швидко і вправно справлялась зі своєю роботою, ще й допомагала в роботі вихователя. Кожного обійти, кожному допомогти, після кожного прибрати, ну що тут можна ще сказати?! – рядки римуються самі. Тож, за все, це – уклін великий до землі!

В 1996 році прийшов працювати їздовим в дитячий садок Михайлівський Петро Петрович. Відповідальний, щирий, справжній господар. Діти нетерпляче очікували, коли Петро Петрович заїде у двір парою коней. Адже це було для них надзвичайно цікаво. Вони із задоволенням спостерігали, як їздовий годував коней, поїв водою.

Бурлака Олександра Андріївна – вихователь, яка справді віддала своє серце дітям. Не маючи своїх дітей, все своє тепло душі і лагідність слова щодня вона приносила дітям. Вона дуже гарно вміла малювати, в Олександри Андріївни був м’який і ніжний голос. Щоранку вона своєю посмішкою вселяла надію тим, хто приходив до неї в групу. Вона вправно могла заплітати косички, розучувати пісеньку з дітьми і пригощати з власного саду смачними солодкими грушами малих вихованців. «Я до сих пір пам’ятаю екскурсію на Розкішну, де біля величезного ставка схиляли свої віти розлогі верби. Нам цікаво було вивчати по дорозі і відкривати для себе все навколо, а потім ми пили духмяний чай з м’яти»,- згадує вихованка Кондрашова Оксана Іванівна.

«Проходить хвилина, коли крізь призму років ти оглядаєшся назад, і побачиш там, далеко-далеко, маленьку тендітну дівчинку. Я знаю звідки приходить дитинство – саме з того казкового містечка під назвою «Дитячий садок», де вихователька завбачливо поправить віночок на голівці до свята, її руки вправно покажуть, як зліпити тарілочку для казкового ведмедика. Її спокійний голос похвалить кожного з діток. Хто ж вона, ця елегантна, тактовна і привітна жінка? Вона пропрацювала в садочку майже половину свого життя, її вчорашні випускники давно вже водять до того ж дитсадочка своїх діток, а дехто, навіть, онуків. Вона цікавий співрозмовник, і розумний порадник – ці слова я адресую моїй колишній виховательці Вірі Григорівні Малиш.» - так розповідає про неї Кондрашова Оксана Іванівна.

Швець Надія Вікторівна. Чудовий педагог, наставник, чарівна жінка – віддала 27 років педагогічній ниві. Скількох чудових вихованців вона навчила любити життя, бути людьми з великої літери! А як же гарно вона співає! Мабуть пісня і вела її по життю. І горе і радість – все в пісні пережила Надія Вікторівна. Жодне свято не обходилось без участі вихователя, артиста. Неперевершена в ролях діда, баби, Діда Мороза та інших персонажів свят, що проходили в дитячому садку. Тепер Надія Вікторівна на заслуженому відпочинку, але це лише формально, тому що не може її творча натура всидіти вдома, тепер вона солістка самодіяльного фольклорного ансамблю «Горлиця».

Часто чуєш, як про Христевич Олену Василівну кажуть: гарна людина. Гарна, тому що має палку душу, гарячі почуття, що стрімко рвуться з глибини серця. Відповідальна, завжди усміхнена, спокійна Олена Василівна пильно стежила за тим, щоб її вихованці були завжди здорові, веселі, чемні. 40 років педагогічної майстерності,наставник і порадник молодих педагогів.

Ще в дитячі. роки Валентину Бондарчук приваблювала педагогіка. Вчилася у школі добре, завжди була першою, палко закохана в українську пісню, уміє шити і вишивати. Всі свої знання та вміння передає дітям. Заняття-подорожі організовує так майстерно, що душа радіє: і колискову заспіває, і казку розкаже, і в ігри пограє.

Діти її окриляли та додавали сили, творчості, наснаги. Валя Вікторівна - для них друга мама, подруга, порадниця. Батьки і колеги поважають її за добросовісність у роботі, порядність, чемність. Валентина Вікторівна має звання «Вихователь-методист». А ще віддушиною у житті Валентини Вікторівни є внучка. Ось така наша Валентина Вікторівна – хороша господиня, добра мама, лагідна бабуся, улюблена вихователька.

Зустрівши одного разу таку людину відчуваєш, що тобі поталанило, бо саме вона вдихнула в тебе нову силу, нову віру, що від тебе залежить багато, якщо не все. Такою для багатьох співробітників стала Мельник Тетяна Петрівна – вихователь. Має звання «відмінник народної освіти». Чудова людина, мудра наставниця, доброзичлива і розсудлива колега.

Помічник вихователя. Вдумайтесь у ці слова. Так, саме помічник - це надійний вірний друг, той, хто завжди, в будь-який час підставляє своє плече, свій розум, досвід, доброту, поділяючи і з вихователем, і з дітьми їхні турботи, невдачі й радість від успішно зробленої роботи. 40 років працювала Малиш Ганна Володимирівна в нашому садочку помічником вихователя. Людина надзвичайно інтелігентна, щира, дисциплінована. Батьки і колеги високо цінують уміння Ганни Володимирівни знайти підхід до дитини, вміння сіяти в дитячі серця зерна доброти, людяності, щирості

Шевченко Варвара Степанівна. Прийшла до дитячого садка молодою, енергійною. Довгий час працювала медсестрою-вихователем, старшою медсестрою. Приймала активну участь у житті дитячого садка.(приймала участь у дитячих ранках, виконувала ролі різних персонажів).

Багато років свого життя віддала Даниленко Олена Степанівна роботі в дитячому садку кухарем. Ця невтомна чудова жінка має не тільки чисту душу, а й «золоті» руки. Вони вміють варити найсмачніші у світі вареники, пекти духмяні пиріжки, робити апетитні вінегрети, салати. Такого борщу, як варла Олена Степанівна, не знайдеш в жодному ресторані. А ще вона добрий друг. Душевна людина, і просто хороша жінка.

Ніна Іванівна Мартинюк. Кухар. Прийшла у дитячий садочок працювати двірником. Чистота на території вражала. Квіти, які привітно схиляли голівки, вклоняючись своїй господині милували око. Відповідально відносилась Ніна Іванівна до своєї роботи. А пізніше, запропонували їй піти працювати за своєю спеціальністю. І тут Ніна Іванівна радвалає малят смачними стравами, в які вкладала всю душу, адже по-іншому працювати вона не може.

Вже проминуло 16 років, як прийшла в колектив молода, симпатична і моторна праля Мусієнко Валентина Степанівна. Умови праці були нелегкими. Пральна машина часто ламалася, кип'ятильник не нагрівав води, але білизна, халати, рушники завжди сяяли білизною, хрускотіли від крохмалю. Нажаль її з нами вже немає.

З Луганщини на Ставищенщину молодою дівчиною приїхала Пацеля Людмила Олександрівна. І прийшла працювати в дитячий садок пралею. В роботі вона знаходила своє щастя. За чистоту білизни дякуювали діти. А за душевну доброту дякують колеги.

Поліщук Борис Павлович був не тільки сторожем дитячої установи, але це й мудра людина, гарний порадник і умілий господарник. А до дітей має особливу любов, і не уявляє життя без дитячого садка. Дошкільнята з радістю ввечері чекали Бориса Павловича в нього з ними свій стиль спілкування.

Йшли роки, приходило визнання. За успішне навчання та виховання підростаючого покоління в 1982 році дошкільному закладу присвоєно звання «зразковий», завідуючу на­городили орденом «Трудового Червоного Прапора».

Дошкільний навчальний заклад став опорним закладом району. Зараз на його базі систематично проводяться обласні, районні методичні об'єднання, семінари, створені школа передового досвіду, школа молодого вихователя, майстерня творчості.

За цей час нагородженні званням:

«Відмінник народної освіти":

Пріхно Олена Іванівна

Малиш Віра Григорівна

Мельник Тетяна Петрівна

Легенька Віра Юріївна

Званням «Вихователь-методист»:

Бондарчук Валентина Вікторівна

Малиш Віра Григорівна

Легенька Віра Юріївна

Дивинська Міла Семенівна

З 1968 року дошкільний заклад випустив більше 2500 випускників, які нині працюють вчителями, лікарями, провідними спеціалістами в різних галузях. Першими випускниками дошкільного закладу були: Самойленко Володя, Мартинюк Лариса, Силенко Андрій, Янченко Тамара, Володарська Поліна, Тичинський Андрій, Гобельмейстер Людмила.

Нікого не дивують візити у садок колишніх вихованців, які хочуть повернутися у безтурботне дитинство.

Повернемось у сьогодення і запрошуємо вас у подорож по Країні Дитинства.

У садочку працює 6 груп. Однакових групових приміщень у садочку не зустрінеш, кожне по-своєму унікальне і неповторне. Тут все створене турботливими руками вихователів і батьків так, аби було співзвучно дитячій душі.

Дитячий садок по-домашньому затишний , а кожна група оформлена в своєму стилі, наближеному до казкового варіанту. Подобається садок дітям, батькам і нашим працівникам. Випадкових людей у дошкільній освіті немає, вони просто «відсіюються» самі, просто не приживаються. Тут можуть працювати люди, які віддають дитячому садочку все своє життя, час і сили. Люди, які працюють творчо без примусу, адже від душі виконується тільки те, що лягає на серце.

Давайте познайомимося ближче з людьми, які кожен день віддають своє душевне тепло, доброту, щирість, ніжність, майстерність майбутньому нашої країни.

Будь-який дім складається по цеглинці. Так поетапно, «по цеглинці» упорядковує завідуюча разом зі своїм колективом нашу дошкільну домівку.

Кiлькiсть переглядiв: 145

Коментарi